скрыть меню

Постковідний синдром та психічне здоров’я

страницы: 5-7

Тема психічного здоров’я є складною, коли йдеться про тяжкий перебіг Covid-19 та постковідний синдром зокрема. Підтримка психічного здоров’я, коли можна, власне, досягти стану емоційної стабільності та стійкості — чи то у формі психотерапії, ліків, консультування чи усвідомленості — може бути неоціненною для полегшення психологічних наслідків життя пацієнта з хронічними захворюваннями, а також для пом’якшення деяких тривалих постковідних симптомів, якетак само важливе, як і лікування фізичних наслідків хвороби.

Про вірус SARS-CoV-2, що викликає COVID-19, ще багато потрібно дізнатися, адже ­розуміння його пливу на організм і перебіг COVID-19 ­змінюється щодня. Власне, дослідники дізна­ються більше про те, як і чому коронавірус має різний вплив на людей, і чому деякі взагалі не мають симптомів, тоді як в інших спостері­гається небезпечне для життя пошкодження органів або тривала непрацездатність. Не менш ­цікавим сьогодні для дослідників є також постковідний синдром (Post-COVID). Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ­офіційно дала таке визначення пост­ковідного синдрому, від якого страждають 20 % осіб, які перехворіли на Covid-19: «Пост­ковідний стан трапляється в пацієнтів, які перенесли інфек­цію SARSCoV-2. Симптоми цього стану тривають близько трьох місяців від початку захворювання на COVID-19 і не можуть бути пояснені іншими діагно­зами». Це формулювання експерти уклали завдяки ­аналізу й опитуванню декількох сотень пацієнтів із різних країн світу. Навіть в осіб, які не були госпіталізовані та мали легкий перебіг хвороби, ­можуть спостерігатися ­стійкі або пізні симптоми, а в деяких — медичні ускладнення, які можуть мати ­тривалі наслідки як для фізичного, так і ментального здоров’я. ­Може виникати ­сильна втома; задишка або утруднене дихання; біль у суглобах і грудний біль; порушення сну та пам’яті, погіршення ­концентрації уваги; м’язовий або головний біль; швидке або прискорене серцебиття; сплутаність ­думок, загальна тривожність (яка є наслідком не лише пере­несеного ­вірусу, а й карантинних обмежень та ізоляції), ­зміни настрою, ­депресивні стани, ­негативні та навіть суїцидальні думки, галюцинації; викривлення нюху, ­зорові, слухові та тактильні порушення (психологічну симптоматику, пов’язану із SARS-CoV-2, та наслідки для психічного здоров’я представлено в інфографіці). Постковідний синдром загалом має понад дві ­сотні симптомів. Наприкінці 2020 р. його внесли до міжнародного класифікатора хвороб. Стало очевидно: ­хвороба минула — наслідки лишаються. І так у кожного четвертого. Так, понад 50 % пацієнтів, які вилікувалися від COVID-19, страждають на постійну втому, тривогу та депресію, незалежно від тяжкості перенесеної ­хвороби (ESCMID, 2020). ­Як відомо, близько 3/4 пацієнтів із COVID-19 ­після виписки з лікарні мають принаймні одну з таких проб­лем, як розлади сну, ­тривога, депресія або астенія (Huang etal., 2020).

Учені з ­Іспанії ­дійшли висновку, що тривала корона­вірусна хвороба пов’язана з пошкодженням блукаючого нерва. Власне, ­зазначається, що ­дисфункція ­блукаючого ­нерва призводить до різних ­симптомів, як-от: діарея, слабкість дихальних м’язів, дисфагія (проблеми ковтання), ­кислотний рефлюкс, тахікардія, ­запаморочення, дисфонія (порушення ­частоти, сили і тембру голосу), різкі зміни артеріального тиску. Тож до 20–30 % пацієнтів, які мали важкий пере­біг ­хво­роби, можуть мати нейросимптоми. Серед ­чинників ­ризику розвитку нейросимптомів: тяжкий пере­біг ­захворювання COVID-19, наявність ­респіраторних симптомів, ­старший вік, супутні ­хронічні хвороби (­гіпертензія, ­діабет, серцево-­судинні патології), «цито­кіновий шторм». ­Найчастіше серед нейросимптомів відзначають: запаморочення, ­головний біль, інсульти, сплутаність свідомості, ­ажитацію, дезорієнтацію, порушення уваги та ­координації ­рухів, судоми, анос­мію, агевзію, нейропатичний біль, розлади зору та мовлення.

Порушення психічного здоров’я після COVID-19

вгору

Зокрема, у деяких пацієнтів після перенесеного COVID-19 ­лишається затяжна тривога, депресія та інші проблеми з психічним здоров’ям. Фізичні зміни, як-от біль і слабкість, також можуть ускладнюватись тривалими ­періодами ізоляції, стресом через втрату роботи та фінансовими трудно­щами, а також горем через смерть близьких і ­погіршенням стану здоров’я. Особливо ­тяжко одужують ­пацієнти, які були госпіталізовані. Постковідний синдром може наражати тих, хто вижив після COVID-19 та інших осіб, які пере­бували довгий час у відділенні інтенсивної терапії, на вищий ­ризик розвитку як психологічних порушень, так і проблем із фізичним відновленням стану (Brig­ham et al., 2021).

Наприклад, тривале перебування у відділенні інтенсивної терапії, на думку вчених, може спричинити ­делірій. Як зазначають дослідники, тяжкий пере­біг хвороби, ­незвичне оточення, ­численні ліки, що змінюють свідомість, ізоляція та втрата ­конт­ролю можуть при­звести до трива­лого та повторюваного відчуття ­страху, зокрема й до посттрав­матичного ­стресового розладу (Hosey et al., 2021). Тож збере­ження ментального здоров’я так само важливе, як і ліку­вання фізичних ­симптомів. Власне, навички управління стресом та іншими психологічними проявами сприяють ­боротьбі з основним захворюванням та його ­наслідками.

Втрата або спотворення нюху та смаку після COVID-19

вгору

Здебільшого вірус SARS-CoV-2 найперше вражає ­нейрони нюхової цибулини та гіпокампа, що призводить до порушень нюху, смаку, а також пам’яті та регуляції емоцій. Нюх і смак ­пов’язані між собою. До і після того, як людина ­захворіла на COVID-19, вона може повністю втратити нюх чи смак або відчути, що знайомі речі мають інакший запах або ­неприємний смак. Близько ­чверті осіб із COVID-19, які мали один або обидва ці симп­томи, втрата чи спотворення нюху зникає через декілька ­тижнів. Але більшість ­симптомів можуть зберігатися досить довго (Morrow et al., 2021).

Хоча це і не є небезпечним для життя, проте, на думку ­вчених, тривале спотворення відчуттів смаку та нюху може бути руйнівним і призвести до зникнення апетиту, занепокоєння та симптомів депресії. Деякі дані досліджень демонструють, що ймовірність поліпшення нюху в таких пацієнтів упродовж року ­становить 60–80 %.

Неврологічні проблеми при тривалому перебігу COVID-19

вгору

У деяких осіб після зараження SARS-CoV-2 можуть розвиватися середньо- та довгострокові неврологічні ­симптоми, як-от затьмареність свідомості, втома, оніміння кінцівок, головний біль і запаморочення (Venkatesan et al., 2021). ­Власне, пошкодження ендотелію, зміна кровотоку, порушення згортання крові та системне запалення, як зазначають дослід­ники, можуть призводити до тромбозу також і в суди­нах мозку. Серед наслідків — головний біль, судоми, ­висо­кий ризик інсультів та ­смерті. Нині причини цих симп­томів ретельно вивчають і досліджують науковці.

Симптоми вегетативної нервової системи після COVID-19

вгору

Синдром постуральної ортостатичної тахікардії, або POTS, — це стан, який чинить вплив на кровообіг, і ­пацієнти, які перенесли COVID-19, можуть бути вразливішими до нього. Після перенесеного POTS ­можуть розвинутися різноманітні симптоми ­вегетативної нервової системи, ­як-от ­постійний головний біль, втома, затьмареність свідо­мості, відчуття нестачі повітря, труднощі з мисленням або концентрацією уваги та безсоння (Chung et al., 2021).

Навіть у пацієнтів без POTS постійне ­безсоння після COVID-19 або «COVID-сомнія» стає доволі поширеною скаргою серед тих, хто одужав.

Психотерапевтичні заходи при постковідних станах

вгору

Психотерапевтичні втручання — це корекційна робота, що зазвичай спрямована на ­розв’язання проблем в емо­ційній, поведінковій та міжособистісній сфері. Для ­роботи з пост­ковідними станами як засіб початкової терапії ­застосовують такі психологічні методи лікування:

  • Психоедукація (роз’яснення специфіки впливу COVID-19 на психічне здоров’я; виокремлення прямих і непрямих чинників впливу з поясненням меха­нізму їхньої дії, на кшталт «чинник впливу— наслідок — психо­терапевтичне втручання»).
  • Майндфулнес і релаксаційні техніки (­спостереження за внутрішніми процесами, усвідомлення й дослідження їх динаміки; фокусування на стимулах навколишнього середовища; слухання звуків природи та зосередження на тактильних відчут­тях із контролем рівня тривоги за схемою градуйо­ваної експозиції).
  • Нормалізація та зниження інтенсивності ­переживань (ідентифікація найсильніших емоцій; ­розвиток навичок перемикання — запровадження активних дій, які знижують почуття під час їх ­найбільшої концентрації; менеджмент тригерів — уникання, нако­пичення ресурсів, планування ­реакції; зміна патер­нів мислення — тестування реаль­ності, альтернативні / корисні думки).
  • Розв’язання проблем (формулювання переліку актуальних проблемних ситуацій у житті пацієнта, визначення ­рівня їхнього впливу, пріоритетності ­вирішення).
  • Прийняття переживань і зобов’язань щодо дій (формулювання основних пережитих емоцій, думок і станів, що призводять до дискомфорту; усвідомлення ­їхнього існу­вання, повернення до ­реальних подій та створення конкретного плану дії).
  • Наративізація (встановлення джерел болісних пере­живань завдяки історії, якою пацієнт описує ­власні тривоги, страхи та почуття; можливість ­встановлення часових проміжків — на кшталт тоді /зараз).
  • Поліпшення нейромедіації (фізична актив­ність, прогулянки на свіжому повітрі, продуктивна діяльність, стимуляція позитивних емоцій, ­розклад дня та ­гігієна сну, режим збалансованого ­харчування).

Висновки

вгору

Довгострокові симптоми COVID-19 можуть бути схожі на ознаки іншого захворювання, тому важливо ­звернутися до лікаря та виключити інші патології, зокрема проблеми із серцем або захворювання легень. Не варто ігнорувати втрату нюху, депресію, тривогу чи безсоння і ­списувати як неважливі. Будь-який симптом, що ­заважає повсякденному життю, заслуговує на звернення до ­лікаря, який може допомогти вирішити ці проб­леми та покра­щити якість ­життя пацієнта. Подальші дослідження перебігу COVID-19 і розвитку ­постковідного ­синдрому ­сприяють забезпеченню можливості ­отримання ­ефективного лікування осіб, які живуть із довго­строко­вими наслідками ­цієї ­хвороби.

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.who.int; www.moz.gov.ua

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2022 Год

Содержание выпуска 7-8 (136), 2022

  1. Ю.А. Крамар

  2. Р. І. Ісаков

  3. Н.П. Волошина, І.В. Богданова, І.К. Волошин-Гапонов, С.В. Федосєєв, Л.П. Терещенко, Т.В. Богданова

Содержание выпуска 1 (132), 2022

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. А. Є. Дубенко, В. І. Коростій, М. В. Набока, Г. І. Селюков

  3. І. І. Марценковська

  4. Т. О. Зайцева, О. А. Борисенко

  5. О. Аврамчук

  6. А. Сальнікова

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,